Лікування обмеженого (порушеного)
відкривання рота
Вам важко широко відкрити рот, щоб відкусити ціле яблуко або бургер, або дістати зубною щіткою до кутніх зубів, щоб якісно їх вичистити? Або при стоматологічному лікуванні Ви не можете широко відкрити рот і Ваш стоматолог скаржиться, що йому складно Вас лікувати? Ви відчуваєте, що це погіршує якість Вашого життя, але не розумієте що з цим робити?
Швидше за все Ви зіткнулися з проблемою обмеженого відкривання рота. Існують різні причини такого стану. Тому спочатку ми встановлюємо діагноз, від якого буде залежати, в першу чергу, варіанти зняття гострих симптомів та стратегія вже самого лікування. Ще дуже важливо, і ми це розуміємо, чого Ви точно хочете від лікування, то це більше не опинитися в подібній ситуації.
Найчастіше обмеження відкривання рота викликана спазмом лицевих м’язів або дисфункцією щелепного суглоба (СНЩС).
Обмежене порушене відкривання рота (ОПВР) також може бути наслідком різних захворювань, таких як м’язова дистрофія, артрит, травма, інфекції.
Обмежене відкривання рота в медицині називається — тризм. Ви напевно здивуєтесь, але це стан, на який страждає досить багато людей у світі. Тризм може суттєво вплинути на якість життя: ускладнення процесу їжі, розмови, на доступність підтримувати гігієну порожнини рота.
Спробуємо просто пояснити Вам причини, варіанти лікування та відповімо на найпоширеніші запитання.
Що спричиняє обмежене відкривання рота?
- Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) – це одна з найпоширеніших причин тризму. Щелепний суглоб з’єднує нижню щелепу з черепом. Будь-яке порушення в цій області може змінити траєкторію рухів та обмежити рухливість нижньої щелепи. Розлади СНЩС впливають на виконання функції суглобом.
- Парафункція лицевих м’язів. Спазм, порушений тонус, запалення м’язів можуть спричинити різке обмеження відкривання рота.
Наслідки хірургічних операцій або травм. При таких процедурах, наприклад, як видалення зуба мудрості, або деяких жувальних зубів, ненавмисно своїми діями лікар може порушити суглоб. - Наслідки щелепної хірургії.
- Травми щелепи також можуть викликати запалення м’яких тканин або механічно порушити положення суглобової голівки та нижньої щелепи в просторі черепа. Це може спричинити різке обмеження діапазону рухів щелепи.
- Після видалення зубів мудрості також буває обмежене відкривання рота, як наслідок набряку тканин. Але це явище тимчасове, яке, зазвичай, проходить протягом тижня-двох, залежно від ступеня складності та травматичності проведеної операції.
- Інфекції ротової порожнини, які викликають набряк і біль, що впливають на ступінь відкривання рота.
- Анкілоз скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — зрощення внутрішньо суглобових поверхонь СНЩС. Це загрозливий стан, який не дає рухати нижньою щелепою та призводить до повного або часткового обмеження відкривання рота.
- Променева терапія, яка застосовується для лікування раку ротової порожнини може спровокувати утворення нееластичної рубцевої тканини, що і спричинить обмеження свободи рухів щелепи.
- Неврологічні розлади: такі, наприклад, як хвороба Паркінсона, що впливає на м’язи та нерви, які є учасниками відкривання та закривання рота.
Діагностика обмеженого відкривання роту
- Пальпація м’язів для виявлення тригерних точок та первинного визначення стану лицевих м’язів, візуальне обстеження.
- Тенс-діагностика. Визначення положення нижньої щелепи після глибокого розслаблення лицевих м’язів.
- Аксіографія. Визначення траєкторії рухів в суглобі (СНЩС) для виявлення можливих причин тризму з боку суглоба.
- Міографія. Визначення електропотенціалів лицевих м’язів та виявлення саме тих м’язів, які могли призвести до тризму.
- МРТ СНЩС для визначення стану та місцеположення суглобового диска в щелепному суглобі.
- КТ (комп’ютерна томографія) суглобу. Для визначення положення суглобової головки в СНЩС.
Як самому продіагностувати, чи є у мене тризм?
Спробуйте відкрити рот. Норма відкривання рота приблизно три ваших пальці. Якщо Вам це не вдається або Ви відкриваєте лише на один, це симптом обмеженого відкривання рота. Ми Вам не рекомендуємо затягувати з візитом до гнатолога.
Лікування тризму, насамперед, залежить від його основної причини.
- Якщо проблема викликана дисфункцією щелепного суглоба, який супроводжується спазмом лицевих м’язів, то перший крок – це полегшення симптомів. Надає чутливих результатів Тенс-терапія – ультранизькочастотна міорелаксація лицевих м’язів. За 60-90 хвилин під апаратним впливом, зазвичай м’язи розслабляються та «відпускають» щелепу.
- При дуже обмеженому відкриванні рота, після Тенс-терапії, бажано в той же візит виготовлення самої простої прозорої капи, щоб захистити м’язи від різкого скорочення та збереження результатів Тенс-терапії. Капа необхідна для «стирання» патернів (пам’ять м’язів про звичну, але патологічну поведінку) в роботі м’язів. Але це все ще не лікування, а зняття симптомів.
- Після дослідження траєкторії рухів нижньої щелепи (аксіографія, гнатографія) – виготовлення ортотику (капи) для курсу лікування направленого на повернення м’язів в здоровий стан та відновлення фізіологічних рухів в суглобі.
- Остеопатична корекція та масаж для зняття утисків з інших частин тіла, які можуть спровокувати спазм лицевих м’язів.
У важких випадках або якщо тризм викликаний порушенням всередині самого суглобу (анкілоз), що не піддаються консервативному лікуванню, може знадобитися хірургічне втручання. - Медикаментозне лікування: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) застосовуються для зняття болю та запалення.
- Ботулінотерапія для зняття хронічного спазму, якщо він не піддається лікуванню іншими методами.
- Фізичні вправи на розтягування та зміцнення м’язів можуть допомогти збільшити амплітуду рухів. Це спеціальні вправи для м’язів обличчя, шиї та хребта.
- Терапія теплом і холодом: прикладання тепла або холоду до ураженої ділянки може полегшити біль та зменшити запалення. Застерігаємо, що такі міри можна застосовувати лише після консультації лікаря.
- Зміна їжі: м’яка їжа, що легко пережовується та зменшує навантаження на суглоб, лицеві м’язи та щелепу. Всі ці міри теж впливають на одужання.
В будь якому разі, тризм — це серйозний стан, який потребує лікарської уваги, а не самолікування. Лікар-гнатолог, нейро-м’язовий стоматолог, остеопат — це ті лікарі, які Вам можуть допомогти та, при необхідності, порекомендувати суміжних спеціалістів.
